Наші блоги

                       Неволова Т.С. - вчитель трудового навчання

         Опис досвіду роботи.

   Зміни, які  останнім  часом  відбулися  в  нашому  суспільстві, у  виробничих  відносинах, свідомості  людей, безумовно  впливають  на  ставлення  до  трудової  підготовки  підростаючого  покоління  до  праці  та  життя. Вони  вимагають, щоб  трудове  навчання  відповідало  технічним, економічним, соціальним  потребам  суспільства, було  гнучким, допомагало  випускникам  шкіл  у  професійному  самовизначенні  і  становленні, сприяло  формуванню  працелюбності  та  розвитку  творчих  здібностей

   Ми, вчителі, в  процесі  навчання  та  виховання  повинні  формувати  в  учнів  національну  свідомість, світогляд, патріотизм, глибоку  повагу  до  ментальності  свого  народу.

   Нашим  дітям  будувати  майбутнє. Отже, щоб  впевнено  орієнтуватися  в  житті, щоб  стати  освіченим  і  творити  майбутнє  нації, наші  діти  повинні  знати  минуле  народу, його  історію, культуру, традиції  і  звичаї.

Проблема виховання в сучасній школі цікавить мене як і усіх педагогічних працівників, що покликані працювати над становленням людської особистості, доля якої вплетена в суспільну епоху.

   Сьогодні в умовах величезних змін у соціальному, економічному та політичному житті України постала проблема радикальної перебудови у сфері виховання, мета якого – формувати людину, забезпечувати прогрес людського суспільства. Змінилася система поглядів на виховання як на педагогічний процес.

   У переломні моменти історії суспільства поряд з іншими проблемами на передній план висувається і проблема цінності людської особистості. Вічні питання «що є людина», « як народжується особистість», «чому вчити і як виховувати» знаходяться в центрі суспільної свідомості. Вважаю що в  умовах незалежної України особливої актуальності набувають проблеми формування творчої особистості, виховання молодої людини як громадянина на основі оволодіння гуманістичними цінностями, нормами демократичної культури. Як зазначала відомий український педагог Софія Русова, «нова школа кладе собі за головну мету збудити, дати виявитися самостійним творчим системам дитини… Задля того, щоб зуміти викликати в учня духовну діяльність, треба зрозуміти душевний склад дитини… Виховання мусить мати за мету виробити людину з широким розумінням своїх громадянських обов’язків, з незалежним високо розвинутим розумом, братерським почуттям до своїх людей, здатну до роботи, таку людину, яка ніде, ні за яких обставин не загине морально і фізично й проведе в житті свою незалежну думку».

   Становлення людини – моя ціль педагогічної та виховної роботи в школі. Я маю на увазі цілком визначений вид праці : самосвідомість, самоактуалізацію, самореалізацію. У сучасній школі відроджується поняття «душі» як атрибута духовності, цілісності суб’єкта. Праця душі має свій зміст і виступає як процес осмислення, переживання себе, своєї сім’ї, держави, наці, людства; це зародження і прояв совісті, особистої відповідальності за долю близьких і далеких людей, батьківщини, всієї планети.

   Мене  як  учителя  обслуговуючої  праці  приваблює  саме  такий  напрям  у  роботі  з  учнями. Ідучи  на  урок, ставлю  перед  собою  мету – виховувати  всебічно  розвинуту  особистість, яка  вміє  використовувати  набуті  знання, закріпляти  і  розширяти  їх, систематизувати; яка  вдосконалює  свої  вміння, формує  навички  в  роботі  з  різними  видіми  обладнань; яка  вміє  виражати  свій  задум  за  допомогою  малюнка, креслення, створення  різних  предметів, у  тому  числі  зразків  декоративно – ужиткового  мистецтва.   

   Кожна  дитина, кожен  учень – це  індивідуальність, особистість. Кожна  дитина  має  свої  індивідуальні  психологічні, інтектуальні, пізнавальні, творчі  здібності. І  моїм  основним  завданням  як  учителя  на  сьогоднішньому  етапі  є  вміння  правильно  оцінити  навчальні  можливості, знання  та  вміння  кожної  дитини. 

   У  своїй   роботі  я  використовую  різні  методи  творчої  діяльності. Особливо  ефективними  вважаю:  метод  мозкового  штурму, метод  фантазування, метод  зразків, метод  фокальних  об`єктів  та  метод  створення  образу  ідеального  об`єкта. Саме  ці  методи  знайшли  своє  відображення у  моїй  роботі.

                        Метод  мозкового  штурму.

     Цей  метод  є одним  з  перших  започаткований  до  організації  творчої  праці. Метод  поділяє  працюючих  на  дві  групи. Перша  група – це  ті, хто  генерує  ідеї,  друга – критично  аналізує. До  першої  групи  включаю  учнів  з  бурхливою  фантазією, здатних  до  абстрактних  узагальнень. Головне  завдання, яке  ставиться  перед  учнями  полягає  в  тому, щоб  запропонувати  якнайбільшу  кількість  ідей  з  розв`язку  поставленої  проблеми. Друга  група  оцінює  ідеї  генераторів. Кожна  ідея  розглядається  якомога  докладніше  з  детальним  аналізом  усіх  можливих  варіантів  її  практичної  реалізації.

Мозковий  штурм  спонукає  учнів  активізувати  уяву  і  творчість, дає  змогу   вільно  висловити  свої  думки.

                      Метод  фантазування.

    Цей  метод  є  продовженням  мозкового  штурму. Головною  умовою  цього  методу  є  відсутність  будь-яких  обмежень, правил, постулатів, логічного  та  критичного  мислення. При  цьому  не  треба  ставити занадто  абстрактні  завдання  на  зразок  „фантазуючи, створіть  форму  виробу, який  вам  найбільш  подобається ” Навпаки, навчання  має  починатися  з  більш  конкретних  дій. Для  цього  я  спираюся  на  знання  учнів  з  інших  предметів. Після  цього  допомагаю  створити  форму  виробу. Далі  завдання  можна  поступово  ускладнювати  від  конкретних  прикладів  до  більш  абстрактних. Лише  після  цього  можна  поставити  перед  учнями  більш  складне  завдання – створення  певного  образу  виробу  за  інтересом  учнів.

                       Метод  зразків

   Суть  його  полягає  в  послідовному  виконанні  дій  щодо  виявлення, уточнення  і  усунення  технічних  суперечностей.

Я  допомагаю  учням  віднайти  в  журналах, каталогах  та  інших  виданнях  зразки  об`єктів  і  пропоную  порівняти  знайдені  зразки  з  існуючими  об`єктами  технологічної  діяльності  людини.

    На  основі  порівняння  виявляємо  технологічні  суперечності  між  знайденими  зразками  та  реальними  об`єктами.

Під  час  оволодіння  цим  методом  важливо, аби  учні  самостійно  знаходили  суперечності  і  пропонували  шляхи  їх  усунення.

                    Метод  фокальних  об`єктів.

    Цей  метод  підходить  у  тих  випадках, коли  треба  модернізувати, вдосконалити  вже  існуючий  об`єкт, або  подати  нову  ідею,  певний  напрям  у  розвитку  технічної  думки. Цей  метод  не  дає  стовідсоткового  розв`язку  певної  конструкторської  або  винахідницької  задачі. Але  важливим  є  сам  процес  пошуку.

                    Метод  створення  образу  ідеального  об`єкта.

    Суть  метода  можна  подати  у  вигляді  етапів:

• чітке  формулювання  завдання;
• визначення  властивостей  або  параметрів, якими  повинен  володіти  об`єкт;
• образне  моделювання  об`єкта  з  відповідним набором  якостей;
•  схематичне  або  художнє  перенесення  даного  образу  на  папір. 

    Використовуючи  методи  творчої  діяльності  учні  як  майбутні  технологи, конструктори, дизайнери  мають  навчитися  бачити  проблему, виходячи  з  власних  потреб  чи  потреб  суспільства. В своїй виховній роботі використовую сучасну технологію підготовки й проведення колективних творчих справ ( методика І.П.Іванової).

    Колективна творча справа (КТС) – суспільний пошук кращих рішень життєво-важливих завдань, тому що робиться спільно з дітьми і дорослими – виконується, організовується, задумується, вирішується, оцінюється. У кожній КТС вирішується цілий ряд педагогічних завдань, відбувається розвиток колективістських, демократичних основ життя, самостійності та ініціативи дітей, самоуправління, активного становлення до оточуючого середовища.

   Моє завдання полягає в тому, щоб спрямувати КТС на збагачення колективу й особистості соціальним цінним досвідом, на удосконалення кращих людських здібностей, потреб і відносин.

                  І. Перший етап – тема й напрямок справи.

    На першому етапі я допомагаю учням у виборі теми й напрямку справи. Проте роблю це так , щоб йшло це від самих дітей: проводжу конкурс між первинними колективами на кращі варіанти, пропозиції, проекти КТС. Сама беру участь у конкурсі нарівні з дітьми і пропоную свої варіанти. На загальних зборах заслуховуються й обговорюються всі варіанти. Один із них відбирається для здійснення і створюється вільний проект.

                 ІІ. Другий етап – рада справи.

   Вибирається  рада справи, куди входять і дорослі організатори ( вчителі, батьки, завучі тощо). Рада справи, спираючись на пропозиції первинних колективів, опрацьовує обраний варіант. Моя роль полягає в тому, щоб допомогти учням врахувати місцеві умови школи, розподілити доручення між первинними колективами. Я спрямовую творчу справу на розвиток в учнів творчого пошуку. Готуючись до справи , я намічаю систему своїх власних дій, піклуючись перш за все про те, щоб забезпечити активну участь кожного вихованця в колективній справі.

                ІІІ. Третій етап – підготовка справи.

   Колективна підготовка справи. Тут я разом з керівним органом уточнюю, коректую план її підготовки і правила проведення, потім безпосередньо організовую виконання цього плану. Я спрямовую увагу на заохочення ініціативи кожного учасника. Учні  повинні брати активну участь у роботі над планом.

     Іноді я подаю пропозицію про створення мікроколективів ( або зведених бригад). Ці бригади чи мікроколективи повинні підготувати сюрприз, а старші друзі спрямовують цю роботу і допомагають вихованцям « по секрету».

              ІV. Четвертий етап – проведення справи.

   На цій стадії здійснюється конкретний план, розроблений керівним органом з усіма корективами, які були внесені його учасниками під час підготовки колективної творчої справи. Я слідкую за тим, як саме учні проводять колективну справу. Допомагаю учням у вирішенні тих чи інших питань, які виникли у дітей під час роботи. Якщо бачу, що справа йде в них не в потрібному напрямку, то координую її. Також корисним виявляються і відхилення від задуму, що виникають під час проведення КТС через різні непередбачені обставини й помилки учасників. Усе це є також необхідною школою життя.

   Головне для мене, як керівника і провідного учасника КТС,- збуджувати і зміцнювати мажорний план, дух бадьорості у власних силах, у своїй здатності нести людям радість, прагнення перебороти будь-які труднощі.

             V.П’ятий етап – підсумки справи.

   Колективне підбивання підсумків КТС. На цій стадії важливу роль відіграють загальні збори учасників проведеної справи: це можуть бути або збори, на яких обговорюється життя колективу за минулий період, або спеціальні збори – « вогник», присвячені результатам даної справи.

   Організаційний момент беру на себе я . Заздалегідь продумую програму зборів, залучивши до їх проведення не тільки учнів, а й інших учасників виховного процесу. Це залежить від виду КТС. Я повинна відвести дітям якнайбільшу роль у проведенні зборів, але це проходить під моїм непомітним керівництвом. Вихованці підбивають підсумки виконання власних завдань на нараді педагогів, які брали участь у даній КТС, на нараді батьківського колективу чи батьківських зборах.

            VI. Шостий етап – післядія справи.

Найближча післядія КТС. На цій стадії виконуються рішення, які були прийняті загальними зборами. Моя роль спрямована на роботу в мікроколективах. Тут вносяться зміни в чергові творчі доручення мікроколективами, спрямовується робота з літературою, де говориться про питання КТС, намічається нова КТС.

   На цій стадії я проводжу відповідальну роботу із вчителями. Вчителі повинні використовувати набутий досвід у навчальній роботі. Пропозиції, які виникли під час обговорення зробленого старшими товаришами вихованців – їхніми батьками, педагогами, реалізуються в подальшій виховній роботі.

   Я стараюсь направляти виконання рішень КТС у таке русло, в якому кожна КТС стала б ефективним засобом розв’язання виховних завдань, проявом турботи керівників колективу, а потім, у міру нагромадження і врахування власного досвіду, і турботи самих вихованців, взаємної і особистої, відкритої і непомітної.

   Я вважаю що колективна творча справа – це конкретне втілення багатогранної громадської турботи в єдності трьох її сторін : практичної, організаторської, виховної.

   Використовую такі форми колективної творчої діяльності:

Ключовими словами методики колективної творчої справи є « творчість» і « турбота». Тому цю методику називають педагогікою загальної турботи . І цією методикою я користуюсь у своїй виховній роботі.

   Зацікавленість  учнів  роботою в шкільній майстерні, як на уроці, так і в позаурочний час, залежить  від  майстерності вчителя, рівня поставленої проблеми, правильного  підбору об’єктів праці, умов  і  атмосфери, створених педагогом, складності  завдання, рівня  вмінь і знань школярів, урахування вчителем  вікових особливостей учнів, уміння повести за собою у співпраці, дати творчий поштовх під час розробки та виготовлення виробу.

   Теоретичні  знання з предмета, а саме: знання технології виробництва, основ матеріалознавства, машинознавства чи електротехніки, уміння працювати різними ручними інструментами – безперечно  важливі  й  необхідні  в  процесі  виконання  об’єктів  праці.

   Учні  базової  школи, особливо  5-х  класів, прийшовши  в  майстерню, швидше  прагнуть  до  виконання  трудових  операцій, практичних  завдань, виготовлення  виробів, не  маючи  теоретичних  знань  і  трудових  навичок, практичного  досвіду, бо  завжди  в  такому  віці  переоцінюють  свої  можливості  й  уміння. Затеоретизованість  викладання  предмета  веде  до поступового згасання в  дітей  бажання працювати, тому  вчителю  варто  знати  вихід, створивши  проблемні  ситуації, а  це  й  демонстрування  робіт  підвищеної  складності, виготовлених  старшими  учнями, змалювання  перспектив  і  кінцевого  результату  під  час  вивчення  предмета, обґрунтування  виробу  об’єктів  праці, професійна  інформація  тощо.

   Практичні  результати  одразу  дають  відповіді  на  всі  запитання  школярів. Чому  поверхня  поганої  якості? Чому  з’єднання  деталей  неякісне?

   Щоб  досягти  бажаних  результатів, потрібно  вчити  технології, знати  секрети  прикладного  й  декоративно-ужиткового мистецтва, матеріалознавство  тощо.  Найкращі  друзі  для  майбутніх  умільців – підручники, довідники, спеціальна періодична  преса, поради  й настанови  мудрого  педагога, приклад  роботи  старших  товаришів.

   Сьогодні вчителі зустрічаються з проблемою виховання дітей. Проблема полягає в тому, що один матеріал діти розуміють по-різному, відверто висловлюють небажання вчитеся, демонструють відсутність інтересу до предмету «Трудове навчання». Особливо характерним це явище є для підлітків. Вони стають помітно пасивнішими, неуважними на уроках. Тому дуже важливо для педагога бути знайомим з інтересами школярів певного віку і, якщо потрібно, знати нахили й уподобання окремих учнів. Найважливіше це робити, коли діти працюють самостійно і спілкуються при цьому один з одним.

   Така  робота  дає  можливість  виділити  кращих, обдарованих  до  певного  виду  діяльності. Вищих  результатів  можна  досягти  в  груповій  роботі, коли  виділяють  лідерів  груп, які  керують  процесом  роботи, стають  наставниками  для  інших.  Найвищих  результатів  досягають, організовуючи  індивідуальну  роботу  з  окремими обдарованими  учнями, коли  дитина  покладається  тільки  на  себе, свої  знання  та  вміння, пишається  тим, що   виріб  виготовлений  власноруч, результат  індивідуальної  праці  стає  стимулом  до  виконання  наступних, більш  складних, завдань, а  невміння  чи  незнання  спонукають  до  подальшої  роботи  над   собою, пошуку  відповідей, звернення  до  підручника, допоміжної  літератури. А  ще  поряд  учитель, який  завжди  підкаже, допоможе, є  партнером  для  учня  в  навчальній  і  практичній  діяльності.

   Одним з важливих стимулів до навчання є створення ситуації успіху. Якщо учень відчуває, що витрачені ним на навчальний процес зусилля не залишилися не поміченими й були оцінені належним чином, то він і надалі працюватиме. Оцінка як складова створення ситуації успіху відіграє все-таки першочергову роль. В останні роки з уведення у практику дванадцятибальної системи розширилась можливість позитивно оцінити рівень знань навіть слабких за здібностями учнів. Виставлення низької оцінки теж є своєрідним стимулом. Але в такій ситуації вчителеві слід бути дуже обережним, оголошуючи оцінку в присутності класу. Треба передбачити можливу реакцію дитини на такий вирок: або отримана оцінка стимулює її діяльність на більш наполегливе та успішне оволодіння знаннями, або на довго відіб’є бажання вчитися. Загалом оцінки мають бути справедливими, доцільними та доречними.

    Виконання  творчих  робіт – не  самоціль,  тут  сам  процес  роботи  вартує  мабуть  більше,  ніж  кінцевий  результат, бо  відбувається  живе  спілкування  з  учителем, учні  працюють  із  додатковим  матеріалом  із  різних  предметів, розширюючи  свої  знання  та  кругозір,   уміння  та  майстерність, і  зі  стану  творіння  і  творчих  дерзань  не  вийдуть, мабуть, уже  ніколи.  Інтерес,  народжений  у  шкільні  роки,  стане  стрижнем  усього  життя.

    Сучасність – це  епоха  змін, інновацій, інтелекту. За  нових  умов  життя  висувають  особливі  вимоги  до  людини. Якісно  нові  зміни  в  суспільстві  переконують, що  найбільшою  цінністю  є  неповторність  особистості  з  її  нахилами, уподобаннями, обдаруваннями.

    Гуляйпільська    загальноосвітня  школа  завжди  була  центром  у  пошуку  й  розвитку  здібностей  обдарованих  учнів, у  формуванні  позитивного  ставлення  до  креативного  розвитку  дитини, особливо  в  трудовому  вихованні  та  навчанні  учнів. Протягом  багатьох  років  у  школі  проводили   цілеспрямовану  діяльність  із  пошуку, доручення, розвитку  творчих  здібностей  учнів  у  трудовому  навчанні, системну  роботу  з  обдарованими й  талановитими  учнями  через  творче  середовище, комплекс  різних  напрямів  навчання  та  виховання, класної, позакласних  форм  роботи, створення  ситуації  успіху  й  партнерства  в  системі  учитель-учень.

    Деякі  особливості  дитини  мають  бути  від  народження, інші  прививають  завдяки  тренуванням, наполегливій  праці. То  ж  на  уроках  і  в  позаурочний  час  учитель повинен  працювати  над   виявленням  розумової  обдарованості (інтелектуальної  і  творчої), спеціальних  здібностей  у  дітей; їх  розвиток  і  реалізація  є  однією  з  актуальних  проблем, яку  учитель намагається розв’язати.

    Обдарованість – це  складне, багатогранне  явище. Кожна  обдарована  дитина – індивідуальність, що  потребує  особливого  підходу. Саме  тому  навчання  і  виховання  обдарованих  учнів  повинно  здійснюватись  з  опорою  на  такі  дидактичні  принципи:

• Індивідуалізації  і  диференціації  навчання;
• Співробітництва (партнерства);
• Залучення  обдарованих  учнів  до  участі  в  житті  школи, колективних  творчих  справ.

   Виявити  потенціальні  можливості  учня – важлива  проблема  для  вчителя. Маючи  креативний  потенціал, не  кожен  учень  готовий  включитися  в  повсякденну  кропітку  буденну  працю, працю  над  собою  і  працю   із  досягнення  певної  кінцевої  мети.  

    Одна  з  найважливіших  умов  розвитку  обдарованості  учнів – це  формування  пізнавального  інтересу, який  є  підґрунтям  для  розвитку  пізнавальної  активності  учнів. Під  впливом  пізнавального  інтересу  з’являються  такі  важливі  компоненти  активного  навчання:

• Активний  пошук;
• Здогад;
• Самостійна  практична  робота  за  алгоритмом;
• Дослідницький  підхід, готовність до розв’язування  задач із  неповними даними.

   Олімпіада – це  конкурс, у якому переможцями  стають найсильніші, а  інші  учасники  збагачуються  новими  знаннями  і  здобувають  необхідний  досвід. Тільки  добровільний  принцип  і  зацікавленість  допомагають  залучати  учнів  до  осмисленої плідної роботи в період підготовки до олімпіад. Тому  слід  особливо ретельно підбирати завдання, доступні учням, виконання  яких  дає   можливість  відчути  радість  подолання  труднощів.

   Діти, які  виростають  у  атмосфері  творчості, уміють  і  люблять  думати. Процедура мислення – цінність  для  них. Вони  мають  дидактичні  здібності:

• Кожен  може  пояснити  матеріал  іншому;
• Організаторські й комунікативні  здібності, орієнтовані   на  людей;
• Здатні  до  творчості;
• Мають  почуття  соціальної  відповідальності.

       Олімпіада – це  виявлення  обдарованої  учнівської  молоді, її  інтересів, набуття  учнями  практичних  умінь  і  навичок, прагнень  і  здібностей  учнів, що  дуже  важливо  в  роботі  з  професійної  орієнтації, їх  самовизначення. Участь  в  олімпіаді – це  не  тільки  престиж, а  й  досягнення  мети, реалізація  головного  завдання, яке  визначено  законом  про  освіту:  розвиток  творчої  обдарованої  особистості. Дійти  до  кожного  учня, визначити  творчу  особистість  можна  через  належну  організацію  трудового  навчання, позакласну  роботу  та  проведення  шкільних, районних, обласних  та   Всеукраїнських  олімпіад  з  трудового  навчання.

   Вже  котрий  раз  підряд  учні  нашої  школи  приймали  участь  у  районних  олімпіадах з  трудового  навчання  і  посідали  перші  місця.

   Неодноразово   брали  участь  в  обласній  олімпіаді.

• 2003 рік – Сьомкіна  Марина   (11клас) – обласна  олімпіада
•  Журба  Альона  (9 клас)         -  обласна  олімпіада
• 2004 рік -  Назарова  Лариса  (11клас)   -  обласна  олімпіада
•  Поліщук  Ольга   (9клас)         - обласна  олімпіада
• 2005  рік -  Неволова  Олена  (9 клас)     - обласна  олімпіада           
• 2006  рік -  Неволова  Олена  (11 клас)   - обласна  олімпіада   
• 2007  рік -  Неволова  Олена  (11 клас)    - обласна  олімпіада
• Шульгінова  Валерія  (9 клас) – районна  олімпіада
• 2008  рік  -  Мішура  Наталя  (9 клас)         – районна  олімпіада
• 2009  рік  -  Мішура  Наталя  (11 клас)      – районна  олімпіада
•   Назарова  Богдана (9 клас)   - районна та обласна  олімпіада
• 2010 рік  -  Мішура  Наталя    (11 клас)    – районна  олімпіада
•  Лісна  Галина    (9 клас)           – районна  олімпіада
• 2011 рік  -  Лісна  Галина    (за 11  клас)   -  районна  олімпіада
• 2012 рік – Лісна Галина      (11клас)          - районна олімпіада (1 місце)
• 2013 рік – Лісна Галина  (11 клас)     -   обласна олімпіада  (12 місце)
• 2013 рік  - Соколенко Катерина  (10 клас)  - районна олімпіада (2 місце) 

   Випускаючи  зі  школи  таких  учнів, у  кожному  бачимо  часточку  себе, товариша, партнера  по  творчості, а  потім  слідкуємо  за  їхніми  досягненнями, кар’єрним  ростом  і,  звісно, чекаємо  в  рідній  школі.

Розробка  вчителя

                                                                                  трудового навчання

                                                                               (обслуговуюча праця)

                                                                                Гуляйпільської  СЗШ

                                                                         Криничанського району

                                                                        Дніпропетровської області

                                                                                Неволової  Т.С.

                                            2013 рік

 І. Представлення  команд.